Фото. Вся країна в сльозах! Сили ООС понесли непоправні втрати на Донбасі… 8-героїв віддали своє життя за Україну (Фото)

9:36 1164

За лютий в АТО 8 бойовuх втрат.

Наймолодшому із заruблих у бою було 28, найстаршому — 43. Найгострішою була ситуація 8 лютого, тоді Україна втратила одного бійця і троє отримали поранення. 19-го і 24-го лютого було найбільше обстрілів — по 16. За місяць поранення отримали 38 захисників України.

Порівняно з січнем у лютому зросла кількість обстрілів: 284 проти 201. Противник щодня порушує умови перемир’я, застосовуючи озброєння, заборонене Мінськими домовленостями. Бойові дії стали активнішими. Військовий експерт Олег Жданов вважає, що загострення пов’язане з поточною ситуацією в країні і скероване на те, аби відволікти увагу від недавніх скандалів.

Фото українських бійців опублікував “Цензор.НЕТ“.

Сергій Олександрович Гузенко (позивні Вовк, Шериф) народився 16.10.1987 року в селі Павлівка Верхньорогачицького району Херсонської області. З червня 2018 жив в місті Берислав.

 

Починаючи з липня 2014 Шериф знаходився в рядах захисників України. За його плечима бої за Іловайськ, Вуглегірськ, Дебальцеве та у ДАП.

Старший сержант, головний сержант 1-ї роти 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

За роки служби Сергій отримав нагороди: “За взірцевість у військовій службі” III ступеня, “За участь в боях”, “За зміцнення обороноздатності”, “За силу духу”, “За службу державі”, “Пам’ятний знак учаснику подій Іловайськ-2014”, “Пам’ятний знак учасника подій Дебальцеве 2015”, нагрудний знак “п’ятдесят сьома окрема мотопіхотна бригада”, медаль “Операція об’єднаних сил. За доблесть і вірність”.

Загинув 4 лютого близько 17:00 в районі селища Дослідне Донецької області від кулі снайпера найманців РФ. Похований 7 лютого о Павлівці. У нього залишилися батьки, два брата і вагітна кохана жінка, яка повинна народити менш ніж через 2 місяці.

Ігор Олександрович Наконечний (позивний Замок) народився 03.07.1988 року в селі Шелудьківка Зміївського району Харківської області. Разом з матір’ю жив в селі Геніївка того ж району, а останнім часом – в селищі міського типу Андріївка Волноваського району Донецької області.

 

З початку збройної агресії людина перебувала в складі Збройних Сил України, захищаючи свою країну. Проходив службу в різних підрозділах: в 54-й, 72-й і 28-й бригадах, а з 29.01.2018 перебував у лавах 93-й.

Старший солдат, навідник бойової машини 93-й окремої механізованої бригади.

Загинув 8 лютого в районі промзони міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, яке отримав під час бою з найманцями РФ. Похований 12 лютого у селі Бахчовик Волноваського району Донецької області. У нього залишилися батьки, сестри, дружина і дві дочки.

Руслан Васильович Кондратюк (позивний Кондрат) народився 02.10.1981 року в селі Війниця Млинівського району Рівненської області.

 

З 17.01.2016 року чоловік перебував на навчаннях на Яворівському полігоні, а 31.01.2016 підписав з ЗСУ контракт. Спочатку службу проходив в 355-му навчальному механізованому полку 184-го навчального центру, після чого був доставлений служити в розвідку, до 130-го окремого розвідувального батальйону.

Руслан Васильович брав участь у бойових діях в районах Іловайська, Світлодарської дуги і Мар’їнки. Був поранений, але після одужання повернувся до своїх побратимів. 20.11.2018 року він підписав новий, останній контракт.

Солдат, водій зенітно-артилерійського взводу мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 15 лютого близько 10.45 в районі міста Мар’їнка Донецької області в результаті мінно-вибухової травми і осколкових поранень потерпілий під час виконання бойового завдання. Найманці РФ з боку окупованого Донецька з ПТРК обстріляли військовий автомобіль ГАЗ-66, коли він заїжджав на позицію. Ракета потрапила в кабіну, троє українських військових отримали поранення. Руслан Васильович, який перебував за кермом, був смертельно поранений і помер по дорозі в госпіталь міста Курахове.

Похований 20 лютого на сільському кладовищі Війниці. У нього залишилися батьки, бабуся, сестра, дружина і двоє дітей.

Загрузка...

Сергій Павлович Данілейченко народився 25.12.1990 року в селі Вербовець Катеринопільського району Черкаської області.

 

26.05.2015 року був призваний до лав ЗСУ Тальянківсько-Катеринопільського ОРВК Черкаської області.

Старший солдат, старший механік-водій 1-ї роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади.

Загинув 16 лютого в 22.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області від смертельного кульового поранення, яке отримав під час обстрілу наших позицій зі стрілецької зброї і мінометів.

Похований 20 лютого під рідному селі. У нього залишилися дві сестри і брат.

Василь Богданович Богоносюк народився 18.10.1980 року в селі селі Раковець Богородчанського району Івано-Франківської області. З 2001 року жив у селі Васильків Чортківського району Тернопільської області.

 

З 2015 року чоловік захищав країну від агресора, чотири рази підписував контракт, а з 23.01.2018 року перебував в своєму новому підрозділі.

Старший солдат, старший стрілець 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 20 лютого близько 17.00 в районі міста Мар’їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, нанесеного снайпером найманців РФ.

Похований 23 лютого в Василькові. У нього залишилися важкохвора мати (яка навіть не змогла бути на похороні), чотири сестри, дружина і двоє дітей.

Євген Олександрович Фурсов народився 20.08.1975 року в місті Брянськ (РФ). У 1979 році разом з батьками переїхав до міста Дружківка Донецької області.

 

У вересні минулого года він підписав з ЗСУ контракт, і після навчання в “Десні” був доставлений в свій підрозділ.

Сержант, військовослужбовець 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув 23 лютого в Донецькій області в результаті прямого попадання з ПТРК в бліндаж.

Похований 26 лютого у Дружківці. У нього залишилися батьки, брат, дружина і дочка.

Борис Борисович Бордінюк народився 28.02.1987 року в селі Чеховка Нижньосірогозького району Херсонської області. У 2-річному віці разом з родиною переїхав до села Благовіщенка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

 

У серпні 2016 він підписав з ЗСУ контракт. Старший солдат, старший навідник 1-го мінометного відділення мінометної батареї 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 24 лютого о 6:00 в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області в результаті смертельного осколкового поранення, яке отримав під час обстрілу найманцями РФ наших позицій з 82-мм мінометів.

Похований 27 лютого під рідному селі. У нього залишилися мати і дві сестри.

Олександр Медінцев. Солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор механізованої бригади.

Загинув 25 лютого о 13:00 від кульового поранення в бою на Попаснянському напрямку, коли вів вогонь по противнику, який під прикриттям автоматного і кулеметного вогню намагався наблизитися до спостережної позиції взводного-опорного пункту.

Теги:

Джерело.
загрузка...
Додано 02.03.19 1165